ЕКСТА́З, у, чол. Крайній, найвищий ступінь захоплення. Чудовою здалась українська пісня всім студентам з далеких країв.. Всі її слухали, всі приходили в екстаз (Нечуй-Левицький, I, 1956, 340);
// Надмірно збуджений психічний стан, що доходить до нестями, самозабуття. Хвилинний істеричний екстаз вже минув, і зараз вона відчувала тільки втому (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 80).
ЕКСТАЗ
Тлумачення слова