ЕГЕ 1, част., розм.
1. ствердж. Уживається для підтвердження раніше висловленого. — Чи це ви, свахо, запилились? — спитала в Кайдашихи хазяйка. — Еге, моє серденько (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); Коло цього будинку можна відпочити, еге, можна посидіти на приступцях, а тоді й далі (Іван Микитенко, II, 1957, 316).
2. пит. Уживається для посилення запитання і спонукання до певної відповіді. Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (Марко Вовчок, I, 1955, 377).
3. запереч. Уживається для вираження недовір’я, заперечення і т. ін. — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (Панас Мирний, II, 1954, 255); — Знаєте що: та торба буде наша! — рішив він. — Еге, так тобі дід і дасть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 134); — Вустимку! Де ти? Еге! Він не такий дурний, щоб отак відразу і відгукнутися (Іван Багмут, Опов., 1959, 10).
ЕГЕ 2, виг. Уживається для вираження подиву при виявленні чогось непередбаченого, цікавого і т. ін. — Еге! Та ви он як — спати?! — доноситься до вас голос Якимів (Панас Мирний, IV, 1955, 314).