ЕФЕМЕ́РНИЙ, а, е, книжн.
1. Короткочасний, недовговічний, нетривалий. Відомо, що Галичина за весь час свого історичного життя,.. від упадку ефемерного Данилового королівства Галицького, майже ніколи не становила одну політичну і культурну цілість з подніпрянською Україною (Іван Франко, XVI, 1955, 175).
2. Уявний, нереальний. Шевченко в противагу естетам, які неодмінно жінку малювали ефемерною, подібною до ангела, неземною, — портрет обдуреної нещасної Катерини своєї дав простими, земними, реальними мазками (Павло Тичина, III, 1957, 124).