ДЗВЯКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до дзвякати. От уже й сонечко сходить… дзвякнув дзвінок… (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Двері знову не піддалися, лиш засув, який вільно ходив у пазах, дзвякнув (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 77); * Образно. Музиканти на хорах уже настроювали інструменти, щоб дзвякнути краков’як (Олесь Донченко, III, 1956, 19).
ДЗВЯКНУТИ
Тлумачення слова