ДЗЮРО́К, рка, чол., розм., рідко. Цівка. Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 94); Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним, прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 148).
ДЗЮРОК
Тлумачення слова