ДЗЮРКО́М, присл., розм. Тонкою цівкою; струмком. Засукав [Погодняк] рукава і почав гребти руками а намулі. Піт уже лився з нього дзюрком, коли він переконався, що це даремний труд (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 155); Кров дзюрком побігла по підборіддю (Олекса Десняк, II, 1955, 452).
ДЗЮРКОМ
Тлумачення слова