ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзюбну, дзюбнеш, док.
1. зах. Однокр. до дзюбати 2. А тут чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (Іван Франко, IV, 1950, 15).
2. див. дзьобнути.