ДЗЮБА́ТИЙ, а, е, розм. Рябий від віспи. За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й, довга фігура панотцева (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); Досить таки крихкотіла [дівчина] і навіть рябенька трішки, дзюбата — після віспи (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 473).
ДЗЮБАТИЙ
Тлумачення слова