ДЗЯ́ВКАННЯ, я, сер. Дія за значенням дзявкати і звуки, утворювані цією дією. Він минає ворота і під сміх та дзявкання собачки підходить до хатинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 288); * Образно. Стелеться голос трембіти, заглушаючи одноманітне дзявкання почорнілої дзвіниці (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 182).
ДЗЯВКАННЯ
Тлумачення слова