ДЗІНЬ

ДЗІНЬ, ДЗІНЬ-ДЗІНЬ, виг. Те саме, що дзень. Сама [пані] як схопить дзвінок! по всіх покоях — дзінь-дзінь! Повбігали дівчата й хлопці (Марко Вовчок, I, 1955, 76); Хомутець, дуга в окрасі, і вудила — дзінь та дзінь, попасом іде Донбасом в збруї вимащеній кінь (Микола Руденко, Дон. зорі, 1958, 110).