ДЗЕ́НЬКІТ, коту, чол. Те саме, що дзенькання. Ежен тривожним ухом ловив усякий шелест, замираючий дзенькіт фіакрських дзвінків (Іван Франко, I, 1955, 344); З спальні долітав грюкіт, жалібний дзенькіт розбитої шибки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 47).
ДЗЕНЬКІТ
Тлумачення слова