ДЗЕНЬКАТИ

ДЗЕНЬКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах. Дзенькає молот, високо й тонко (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 186); Чути, як .. біля колодязя дзенькають цеберки (Олесь Донченко, I, 1956, 49);
//  чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін. Нові гості .. полуднували, дзенькали ножами, стукотіли об тарілки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 623); Ридван, весело дзенькаючи залізним відром, плавно покотився у вибалок (Василь Кучер, Вогник, 1952, 85).