ДВИГАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. Зрушувати з місця, пересувати, носити. Зет, сильно дужий, кремезний — двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм (Леся Українка, I, 1951, 445); Взяла Лисичка мішок, несе-несе, двигає-двигає, далі сіла спочивати (Іван Франко, IV, 1950, 56); [Мальванов:] Уявляю. Напевно, говорила, що я змінюю напрямок річок, двигаю гори і тому подібне (Іван Кочерга, II, 1956, 27).
2. неперех., чим. Робити рухи, ворушити. У мира і не вмира [відьма]; і руками, і ногами не двига (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 223).
3. перех. Надавати руху чому-небудь; рухати. Дніпрова синя глибина Покірні двигав турбіни, І ллється електричний струм, Жадібні живлячи машини (Максим Рильський, I, 1956, 182).