ДВОТА́КТНИЙ, а, е.
1. муз. Який складається з двох тактів, триває два такти.
2. техн. Такий, у якого робочий цикл здійснюється за два такти, зроблені двома ходами поршня (про двигун внутрішнього вгоряння). Двигуни, в яких робочий цикл відбувається за два ходи поршня — один оберт колінчастого вала, називаються двотактними (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 21).