ДВОРИК

ДВО́РИК, а, чол. Зменш. до двір 1 1. [Терпилиха:] Три роки уже як ми.. продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву (Іван Котляревський, II, 1953, 16); — Мені теж туди, — схвильовано відповіла вона, поспішаючи двориком, брукованим гострим камінням (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 19); Маленький дворик біля двірця — копія монастирського дворика в Італії (Остап Вишня, I, 1956, 165).
▲ Вигульний дворик — загорода для утримування тварин на відкритому повітрі. Після годівлі і напування рекомендується випускати маток у вигульні дворики на 20—30 хвилин (Свинарство, 1956, 194).