ДВОРУ́ШНИК, а, чол. Підступна людина, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього. Автор створив яскраву галерею образів цих фальшивих «народолюбців», серед них — ..демагога і дворушника Поповича (Радянське літературознавство, 3, 1957, 6); — Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось (Андрій Головко, I, 1957, 489).
ДВОРУШНИК
Тлумачення слова