ДВОРНЯ́ЖКА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що дворняга. — А дворняжка і з грамотою хортом не стане, — презирливо вкинув Калиновський (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 218); * У порівняннях. На лаборанток він дивився, як мисливець на дворняжку: хоч лусни, мовляв, а ні лягавого пса, ні гончака з тебе, не вийде (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 42).
ДВОРНЯЖКА
Тлумачення слова