ДВОРІ́ЧКА, и, жін.
1. Дворічна рослина або тварина. Наступного року радгосп одержить з кожного гектара щонайменше по 19 тисяч стандартних дворічок [дерев] (Колгоспник України, 11, 1960, 1).
2. Дворічний план розвитку чого-небудь. Країна оголосила семирічку — у ленінців з’явилась дворічка (Літературна Україна, 18.V 1962, 1).