ДВОРЕ́ЦЬКИЙ, кого, чол., заст. Старший лакей у панському дворі. Остап, дворецький Ратієва, був уже старим дідом, як князь Ратієв звелів йому одружитися з Оришкою (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Переляканий дворецький запросив гостей до столу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 191).
ДВОРЕЦЬКИЙ
Тлумачення слова