ДВОЛИ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що лицемірний. Дрібна буржуазія дволична з самої своєї природи.. (Ленін, 2, 1948, 299); Франко глузував з поважної газети «Слово», назвавши.. видавця її О. Наумовича — дволичним (Петро Колесник, Терен.., 1959, 43).
ДВОЛИЧНИЙ
Тлумачення слова