ДВОЄЖЕ́НЕЦЬ, нця, чол. Той, хто одружений одночасно з двома жінками. — І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 133); Художник-самоучка якраз у цей час викінчував центральний кадр [страшного суду]: хапкі до згуби, тоненькі чортенята вилами підпихали грішних двоєженців у киплячі казани (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 8).
ДВОЄЖЕНЕЦЬ
Тлумачення слова