ДВОГОЛО́ССЯ, я, сер., муз. Одночасне звучання двох самостійних мелодичних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі. Обмежена кількість голосів (здебільшого це двоголосся з епізодичним виникненням третього голосу) створює умови для вільного мелодичного розвитку (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 24); * Образно. І бесіду вони [поети] вели, — їх слово здружене злилося, І не змогли це двоголосся Розбити бур тяжкі вали (Микола Бажан, Роки, 1957, 290).
ДВОГОЛОССЯ
Тлумачення слова