ДВОБІ́ЙНИК, а, чол. Учасник двобою (у 1 знач.). Уклонившись двобійникам, Філіпп, не мовлячи й слова, простяг владиці.. рембрандтівський образок (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 255); Плащі двобійники зняли 1 пістолети підняли (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 154).
ДВОБІЙНИК
Тлумачення слова