ДВОБА́РВНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори. Подорожній приписував це [успіх] своїй двобарвній афіші (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 180);
// Складений з двох частин різного кольору. Везувій наче викинув в море двобарвний прапор: блакитний з рожевим (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 295).
ДВОБАРВНИЙ
Тлумачення слова