ДВІ́РО́К, рка, чол., розм.
1. Те саме, що дворик. В п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 42).
2. заст. Дворець (у 1 знач.). Я швидше втік з монастиря та подався до царського двірка. Так собі дімочок; перед ним фонтан б’є вгору, навкруги квітки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141).