ДВЕРНИ́Й, а, е. Прикм. до двері. Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Степан Васильченко, II, 1959, 90); Вона востаннє у дверне дзеркало глянула на себе (Андрій Головко, I, 1957, 457).
ДВЕРНИЙ
Тлумачення слова