ДВЕ́РЦІ, дверець, мн. Зменш. до двері. Чорнів кухарський курінь: він був круглий, з низькими очеретяними стінками й дверцями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221);
// Стулка, що закриває отвір у чому-небудь. І дверці одкрив я; вона [пташка] полетіла, З вершечка на явір, щебечучи, сіла (Леонід Глібов Вибр., 1957, 249); Лікар.. відчинив перед Ясем дверці одної шафи (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 35).
ДВЕРЦІ
Тлумачення слова