ДУ́ЖО, рідко. Присл. до дужий 2; вищ. ст. дужче. Юнаки й дівчата крокували,.. дужо вимахуючи руками (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 326); Співала ж [Оксана Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! (Павло Тичина, II, 1957, 42).
ДУЖО
Тлумачення слова