ДУ́ЖЧЕ. Вищ. ст. до дужо. Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила… (Панас Мирний, IV, 1955, 229); Голос старої жінки розлягається дужче (Леся Українка, II, 1951, 328); Дятли ще дужче тукать взялися (Павло Тичина, I, 1957, 264); Він ще дужче згорбився, постарів, на обличчі став чорний (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 45).
ДУЖЧЕ
Тлумачення слова