ДУ́ТЕЛЬ, я, чол.: ◊ Дутеля з’їсти (із’їсти) — умерти. Паллант, Евандрович наскоком Якраз Гібсона і насів, Шмигнув в висок над правим оком. Гібсон і дутеля із’їв (Іван Котляревський, I, 1952, 256); [Микита:] Я вчадів; а з чаду я можу так зробить, що Семен і дутеля з’їсть (Марко Кропивницький, I, 1958, 76).
ДУТЕЛЬ
Тлумачення слова