ДУШИТЕЛЬ

ДУШИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто пригноблює, пригнічує, придушує кого-, що-небудь. — Він мені розказував про царського міністра Столипіна. — Це про того народного душителя, що всю країну шибеницями вкрив? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 509); Коцюбинський пише ряд новел, в яких картає панів-лібералів, куркулів та попів і показує їх як душителів революції (Історія української літератури, I, 1954, 649);
//  перен. Те, що заважає чому-небудь розвиватися, рости, прогресувати. Ленін заплямував американський імперіалізм як ката і душителя російської свободи, як жандарма народів Європи (Ленін, Коротка біографія, 1955, 210); Ватікан на протязі всього свого існування був організатором найтяжчих соціальних злочинів проти людства,.. душителем науки (Історія української літератури, II, 1956, 208).