ДУРИ́ЛО, а, чол., розм. Те саме, що дурень 1. — Ну, та що ж у вас там скоїлось таке? — А те скоїлось, що один дурило з тюрми написав, а другий листа не знищив (Андрій Головко, II, 1957, 142); — А ти язика далеко від розуму не держи! — вже замирливо [примирливо] кинув Воженко, добуваючи капшук.. — На, от, закури, дурило! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49).
ДУРИЛО
Тлумачення слова