ДУРНИ́ЧКИ, присл., діал.
1. Даром, без оплати. А од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45).
2. Без діла. Балабуха не сидів дурнички в своїх Хильках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 37).