ДУРНУВАТО, розм. Присл. до дурнуватий 2. Павлушка стояв осторонь і дурнувато осміхався (Степан Васильченко, I, 1959, 154); Вона була б простояла так, дурнувато кліпаючи очима, всі ці п’ятнадцять хвилин, коли б не нова несподіванка (Юрій Смолич, I, 1958, 62).
ДУРНУВАТО
Тлумачення слова