ДУРНОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що дурний 1. — Через якогось дурноголового розбишаку і я маю голодним сидіти? — блимнув очима [Терентій] на запечалене округле обличчя дружини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115); Ольга, зціпивши зуби, тамувала гнів. Що їй до цих дурноголових паненят? (Яків Качура, II, 1958, 32).
ДУРНОГОЛОВИЙ
Тлумачення слова