ДУ́РКА, и, жін., розм. Жіночий рід до дурень 1. Чуючи від матері й брата трохи не щодня, «яка вона дурка, чиста дурка!» — вона сама вірила тому (Панас Мирний, IV, 1955, 118); — Дурко, дурко, — каже дід, — чим же я тебе зобідив? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 133).
ДУРКА
Тлумачення слова