ДУРА́К, а, чол., розм. Те саме, що дурень. Саул, не будучи дурак, Набрав гарем собі чималий Та й заходився царювать (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); — Студи, дураче, під носом вітер є! — усміхається дідусь (Іван Багмут, Опов., 1959, 11).
ДУРАК
Тлумачення слова