ДУР-ЗІ́ЛЛЯ, нар.-поет. Те саме, що дурман 1. Промчав вихор. Припали до землі злякані трави. Забелькотіло листя дур-зілля (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135); * У порівняннях. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (Степан Васильченко, II, 1959, 278).
ДУР-ЗІЛЛЯ
Тлумачення слова