ДУПЛО́, а, сер.
1. Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів, комах і т. ін.). З дупла старої липи крикнула сова (Іван Франко, VII, 1951, 120); З затишного дупла вислизнув на полювання тхір (Олесь Донченко, II, 1956, 7); Давно вже в деревах час поз’їдав серцевину і вселив замість неї у дупла або рої.. бджіл, або закохані пари лісових голубів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 141); * Образно. Із солом’яного дупла, виритого в скирті, виліз Шовкун (Олесь Гончар, III, 1959, 216).
2. Дірка в зубі. Дехто вважав, що спиртова настойка материнки, введена в дупло хворого зуба, заспокоює зубний біль (Лікарські рослини.., 1958, 86).