ДУМАТИСЯ, ається, недок., безос.
1. З’являтися в думці, уяві. Що то думається старому? Може, споминає батька та діда, що свій вік прожили на цьому дворищі (Степан Васильченко, I, 1959, 111); Дмитро вражено зупинився посеред хати: те, про що стільки думалося, зараз незабутнім хвилюванням переповнило його (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 755).
2. Про процес обмірковування, обдумування. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя, в пітьмі думалось ясно, як ніколи при світлі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Як же спокійно думається за автоматичним перебиранням гречаної крупи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 512).