ДУХМЯ́НИЙ, а, е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий. Мар’яна зриває духмяну траву… (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 485); В людських садах розцвітали духмяні груші (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 13); * Образно. За складками її простенької одежі крилась завидна спокуса духмяної молодості (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 155).
ДУХМЯНИЙ
Тлумачення слова