ДУХІВНИ́ЦТВО, а, сер., збірн. Те саме, що духовенство. — Духівництво, інтелігенція і землевласники, прошу вийти, — звернувся він до сходу (Іван Багмут, Опов., 1959, 22); Войовничий атеїст, Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, яку погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Комуніст України, 8, 1964, 75).
ДУХІВНИЦТВО
Тлумачення слова