ДУГОВИ́Й, а, е.
1. Який має вигляд, форму дуги (у 1 знач.). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 83).
2. спец. Заснований на застосуванні електричної дуги. З розгортанням індустріалізації країни нечувано швидкими темпами почала розвиватися радянська зварювальна техніка, особливо дугове електрозварювання (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 471); Лампи з електричною дугою дістали назву дугових (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 38).