ДУЕ́Т, у, чол.
1. Музичний твір для двох голосів або інструментів з самостійними партіями для кожного. Він співав заодно з нею дуети прегарним баритоном… (Ольга Кобилянська, I, 1956, 345); Перед відкриттям завіси чути дует з «Запорожця за Дунаєм» (Іван Микитенко, I, 1957, 481).
2. Ансамбль із двох співців чи музикантів. Оркестр стих, співала Вяльцева. Потім дует, потім знову оркестр (Андрій Головко, II, 1957, 53); У Києві виступали 15 вокалістів — дует, тріо, квартет філармонії, солісти оперного театру (Мистецтво, 4, 1960, 5).
3. у знач. присл. дуетом. У два голоси; на двох інструментах. Під баян, змагаючись з луною, співають [Уляна і Наталка] дуетом, у два голоси, дівочі приспівки (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 62).