ДУЕЛЯ́НТ, а, чол., заст. Учасник дуелі. Хлопці аж роти розкрили, спостерігаючи кожен рух дуелянтів (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 73); * У порівняннях. На стіні — два портрети на повен зріст: Олександр I і Котляревський, мов дуелянти, один проти одного (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 258);
// Той, хто має пристрасть до дуелей. — Звідки у вас оці звички старого дуелянта? — все ще гніваючись, сказав йому Скиба (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 56).
ДУЕЛЯНТ
Тлумачення слова