ДУДА́РИК, а, чол. Змеяш.-пестл. до дудар 1, 2. Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив’яленої, а які з клена (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 188); Ми маленькі Дударики. В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 22).
ДУДАРИК
Тлумачення слова