ДУДА́Р, я, чол.
1. Майстер, що робить дудки.
2. Той, хто грає на дудці, сопілці. Дудар вигравав на сопілці третяка (Петро Панч, III, 1956, 81); Привозили їх [пісні Т. Г. Шевченка] на Білорусь.. білоруські плотогони, які бували на Україні, приносили мандрівні лірники, дударі та гуслярі (Радянське літературознавство, 5, 1958, 53).
3. Вид танкової гри. Сад рябіє від слідів і тіней. Дітвора гуляв в дударя (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 65).