ДУБИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до дубина 1, 3, 4. А зимою холодно. Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, сину, робити?» «4 що ж, — кажу, — тра [треба] комусь їхати в дубинку!» (Степан Руданський, Тв., 1956, 104); * Образно. В літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки (Про багатство літератури, 1959, 102).
ДУБИНКА
Тлумачення слова