ДУБО́ЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до дубок 1. Схопилися, білесенькі, І в ліс полетіли, І вкупочці на дубочку Ночувати сіли (Тарас Шевченко, I, 1951, 297); Ой багато в нас дубів навколо! Молоді дубочки біля школи (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 57).
ДУБОЧОК
Тлумачення слова