ДУБНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубіти. Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 249); [Лицар:] Ой, лихо! дубнуть, мліють руки!.. (Пускає руки й скочується з гори в діл) (Леся Українка, II, 1951, 205).
ДУБНУТИ
Тлумачення слова